Сергій Буковський: “Одне з правил кіно - це мистецтво не показувати”

У рамках освітньої програми Української кіноакадемії відбувся другий захід. Майстер-клас кінорежисера Сергія Буковського був присвячений річниці пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр.

Під час майстер-класу “…не шукайте! Кінохроніки Голодомору не існує!” Сергій Буковський говорив про структуру своєї стрічки “Живі” (2008), розповів про роботу з архівами та режисерські прийоми у роботі над документальним фільмом:

“Знімаючи “Живих”, ми розробили власний список запитань до героїв фільма. У ньому практично не було прямих питань про Голодомор. Адже коли питаєш у людини про щось напряму, отримуєш прямі відповіді - важкі спогади, людина починає плакати, повторювати одне й те саме, й кіно виходить одноплановим. Ми ж вирішили говорити спочатку просто  про життя. Для того, щоб плакати в фіналі, треба сміятися на початку”

 

“Мене навчили, що перший план треба віддати кіномеханіку, другий - глядачу, що саме займає місце у залі, а третім кадром - вже “бити”. Але “бити” не одразу - треба дати паузу, щоб людина налаштувалася на те, що режисер збирається показати. Це інше дихання, інший ритм”

 

“Кіно має фотографічну природу. 7% інформації людина отримує вербально, а все інше - спостерігаючи за мімікою, емоціями, мовою тіла, інтонацією, паузами”

 

“Показуючи справжні документи, а не їхні копії у фільмі, ми збільшуємо кредит довіри глядача”

 

“Я не дуже не люблю стилістику BBC, Discovery…  Кіно, побудоване на жахливих кадрах хроніки. Але розумію, такі кадри інколи - вимушена міра. Ми користуємося ними, коли повинні пояснити людям історичний контекст”

 

“Я продовжую думати над питанням, що таке документальне кіно, як зробити політичну тему у фільмі дуже інтимною, особистою і, головне, - зробити це неголосно, майже камерно, не впасти у дидактику або повчання. Усе залежить від того, який, умовно кажучи, контракт ти укладаєш з глядачем”

 

“Ми відмовились від термінології «геноцид». Відчуття того, що це злочин повинно виникнути у глядача під час перегляду. Від того, що ми постійно повторюватимемо “геноцид, геноцид”, виникне зовсім інша реакція”

 

“Коли людина захоплена, вона не ходить, а літає. Лише тоді у роботі над фільмом щось вдається”

 

“Фільм «Живі», завдяки Анні Ленчовській - представниці в Україні фонду ШОА Стівена Спілберга, став частиною освітніх програм – ми отримали спеціальну ліцензію Міністерства освіти України. Фільм працював і продовжує працювати”

 

“Одне з правил кіно – це мистецтво не показувати”

 

“Коли ми працювали зі Стівеном Спілбергом, він сказав мені: “Навіщо тобі ігрове кіно? Тобі гарно вдається впоратися з документальним, от і займайся ним”

 

“Якщо ти прийшов до людини за інформацією - це телебачення, якщо за характером - це кіно”

 

Фотографії з майстер-класу: http://bit.ly/2B9dRM9