Заява Української кіноакадемії щодо ситуації з Довженко-Центром
Історія, пов’язана із спробами Держкіно України «реорганізувати» Національний центр Олександра Довженка (Довженко-центр), триває вже кілька місяців і нині набула піку скандальності. Громадськість обурена безконтрольними й одверто брутальними діями можновладців, які вирішили самодержавно керувати сферою кіноіндустрії, екранної культури в цілому. Відтак наступ на Довженко-центр не зупиняє ні постанова профільного парламентського комітету, ні петиція до Кабінету міністрів, яка зібрала понад двадцять тисяч підписів, ні протестні звернення громадськості, найшанованіших і найавторитетніших митців
По суті справи йдеться про зупинення демократичних норм нашого спільного життя, їх цинічне ігнорування. Апеляції щодо контексту війни є нікчемними – саме під час таких глобальних випробувань роль і значення культури зростають. Тим більше, що перед нами ворог, який використовує як першорядні інструменти культурно-інформаційного впливу. Натомість дії Держкіно щодо Довженко-центру прогнозовано призведуть до нищення однієї з найважливіших культурних інституцій в Україні. Виходить, що чиїсь корисливі інтереси (йдеться про господарсько-майновий комплекс заледве не в центрі української столиці) поставлені вище інтересів державних і власне культурних.
А все почалося із сумнівного конкурсу з виборів голови Держкіно, продовжилося такими самими недовиборами Ради з державної підтримки кінематографії й гірко очікуваною діяльністю фактично згори призначених посадовців. Процедура призначення генерального директора Довженко-центру мала так само всі ознаки порушення законів – абсолютно коректні підсумки голосування членів конкурсної комісії були скасовані без найменших на те причин.
Нині є очевидним, що робота Держкіно викликає надто багато запитань і так само багато сумнівів. Тож вимагаємо публічного звіту голови Держкіно пані Марини Кудерчук про діяльність відомства як мінімум за період від 12 березня 2022 року, коли Держкіно отримало нові повноваження й координується Кабінетом міністрів України. Річ у тім, що від початку російського повномасштабного вторгнення до України ми не зауважуємо жодних кроків профільної державної інституції з поновлення кіновиробництва в Україні та захисту кінематографістів, котрі опинилися без роботи й без розуміння, як діяти за зупинки розпочатих проєктів, як співпрацювати з європейськими фондами.
Тим часом Держкіно одверто ігнорує пункт сьомий Положення про свою діяльність, де сказано, що ця організація має «взаємодіяти з об’єднаннями громадян, громадськими спілками». Натомість жодного звернення до Національної спілки кінематографістів України та інших громадських організацій у сфері авдіовізуальних мистецтв за консультаціями чи порадами. Взагалі, чинне керівництво Держкіно займає відлюдницьку недемократичну позицію, протиставляючи себе й свою діяльність сотням актуальних кінематографістів, а також ігнорує звернення закордонних фахових інституцій. Так чи так потрібен серйозний аналіз діяльності голови Держкіно пані Кудерчук та її відповідності займаній посаді.
Вимагаємо визнати за Довженко-Центром статус Національного фонду фільмів, що убезпечить цілісність і неподільність колекції – фільмофонду, кіноархіву й музею, та її значення як національного культурного надбання, а також привести до відповідності нормативно-правову базу, визначену статтею 17 «Закону про кінематографію». Також потрібно сформувати робочу групу в складі групи фахівців для вироблення стратегії розвитку національної кіноіндустрії та екранної культури. Потрібно забезпечити широке громадське обговорення діяльності Держкіно, підсумком чого має стати вироблення нової концепції структурного облаштування й діяльності органу управління кіногалуззю з обов’язковим урахуванням досвіду провідних європейських кіноінституцій. Чільним має стати принцип самоврядування, домінації фахівців, експертів, а не чиновників, що унеможливить, зокрема, впровадження корупційних схем розподілу коштів на фінансування кіногалузі.
Насамкінець вимагаємо відновити фінансування кіногалузі в частині фільмового виробництва відповідно до Закону «Про державну підтримку кінематографії України».